Моє здоров᾽я зі свіжими соками

Чому варто пити свіжі соки?

Уявіть, що Ви розпочинаєте свій день склянкою освіжаючого соку або коктейлю. Це не важливо, чи хочете Ви пити свіжий сік ще в ліжку, чи освіжаючий овочевий сік трішки пізніше, для того, щоб додати собі енергії на цілий день. Важливим є те, що Ви починаєте день наповнений життєдайною силою.

Уявіть собі суботній вечір з найкращими друзями, спільну розмову, споживання екзотичних коктейлів, приготованих зі свіжого соку. Можете бути певними, що друзі будуть любити Вас, як хорошого господаря і не забудуть цей винятковий вечір. Коли Ви маєте відповідний прилад для витискання соків, то можете тішитися кращим смаком життя, а ще Ви робите багато для свого здоров’я – щоб бути здоровим і повним енергії. Чи це не чудово?

Ми не будемо розповідати Вам про наукові дослідження, радити, що Ви маєте робити, щоб бути здоровим. Якщо Ви хочете збагатити свої знання на цю тему, то можете знайти багато інформації про соки на нашій інтернет-сторінці та форумі.

Фактично тілу людини потрібно багато поживних речовин і саме тому, Ви повинні їх щоденно отримувати у відповідних кількостях. У протилежному випадку, Ви можете захворіти.

Витискаючи щоденно сік, Ви можете одержати поживні речовини, наприклад, з цілого ананасу. Чи пробували Ви коли-небудь з’їдати щоденно один ананас протягом тижня? Можу побитись об заклад , що за кілька днів ананас набридне. Коротше говорячи, значно простіше пити сік з фруктів, ніж вживати їх цілими. Ваше тіло працює, буквально, як соковитискач. Коли Ви їсте фрукти та овочі, Ваш організм перетравлює їх, забираючи поживні речовини. Рештки неперетравленої їжі переміщаються до кишківника… Ну, а далі Ви знаєте. Випиваючи тільки сік, Ви полегшуєте своєму організму доступ до поживних речовин, які містяться у фруктах і овочах.

Можливо, Ви думаєте, що такий же результат буде при споживанні магазинних соків. Тут, однак, є велика різниця, незалежно від того, як багато Ви їх вживаєте. Тільки свіжий сік є насправді «свіжим», повним живих ензимів, які зміцнюють Ваше тіло і потрібні йому. Овочеві та фруктові соки, що продаються в пляшках і коробках, пройшли через процес пастеризації. Висока температура при пастеризації практично знищує багато поживних речовин та вітамінів.

Незалежно від того, як багато Ви чули чи читали на тему свіжовитиснених соків, тільки тоді, коли Ви самі почнете витискати і пити, то відчуєте різницю. Власний досвід є найбільш переконливим аргументом.

Початок сторінки

Вітаміни та їх значення

Вітамін А – відповідає за стан зору, шкіри, кісток, зубів та ясен.
Міститься в моркві, дині, абрикосах, персиках, папайї, манго.

Вітамін С – виробляє колаген, зміцнює кості, зуби та ясна, кровоносні судини, допомагає засвоєнню заліза та кальцію організмом, прискорює загоювання ран, допомагає правильному функціонуванню мозку.
Джерела: ківі, помідори, броколі, шпинат, грейпфрути та апельсини.

Вітамін Е – захищає клітини від пошкоджень, потрібний для червоних кров’яних тілець, має антиоксидантну дію, постачає кисень до тканин, зміцнює легені, розширює кровоносні судини, охороняє від тромбів, прискорює загоювання опіків, діє сечогінно.
Джерела: зелені листяні овочі.

Вітамін В6 – потрібен для нормального функціонування мозку і нервової системи, необхідний для вироблення білків та червоних кров’яних тілець, а також роботи м’язів.
Джерела: картопля, банани, насіння, зерно, горіхи, шпинат.

Вітамін В2 (рибофлавін)– необхідний для перетворення вуглеводів в енергію, покращує зір, необхідний для вироблення червоних кров’яних тілець.
Джерела: зелені листяні овочі, броколі, спаржа.

Вітамін В9 (фолієва кислота) – необхідна для вироблення червоних кров’яних тілець, а також для правильного синтезу ДНК.
Джерела: зелені листяні овочі, спаржа, апельсини та інші цитрусові.

Вітаміни з групи В (В1-В17) – стимулюють ріст організму, покращують апетит і процес травлення, повертають рівновагу нервовій та м’язовій системам, сприяють справній роботі серця. Відновлюють клітини, повертають натуральний блиск шкірі, нігтям, волоссю, покращують зір, прискорюють обмін вуглеводів, жирів і білків. Необхідні для вироблення гормонів: кортизолу, тироксину, інсуліну, а також статевих гормонів. Необхідні для правильної роботи мозку та нервової системи, збільшують пружність шкіри.

Кальцій – необхідний для кісток, зубів, зміцнює їх і оберігає від остеопорозу.
Джерела: броколі, темно-зелені листяні овочі, апельсини, соєве молоко.

Залізо – допомагає транспортуванню кисню червоними кров’яними тільцями і забезпечення ним усього організму. Нестача заліза викликає анемію, ослаблення, головокружіння.
Джерела: сочевиця, насіння, соєві продукти, зелені листяні овочі, родзинки.

Магній – допомагає роботі нервової та м’язової систем, регулює роботу серця, зміцнює кістки, допомагає виробленню енергії організмом та синтезу білків.
Джерела: : горіхи, насіння, зелені листяні овочі, картопля, авокадо, банани, ківі, броколі, та зернові.

Калій – допомагає роботі нервової та м’язової систем, а також утримує певну кількість води у крові та тканинах.
Джерела: броколі, картопля (із шкіркою), зелені листяні рослини, цитрусові, банани, сушені фрукти, бобові.

Селен – уповільнює старіння та дегенерацію клітин, запобігає пухлинам, лікує лупу, збільшує енергію та витривалість, допомагає в період менопаузи, допомагає в лікуванні хвороб серця, артритів, зміцнює залози внутрішньої секреції та покращує кровообіг в організмі.
Джерела: насіння.

Цинк – необхідний для правильної роботи клітин, що виробляють ензими, покращують роботу м’язів, допомагають виробленню інсуліну, допомагають утриманню відповідної лужності крові, потрібен для правильної роботи простати та розвитку репродуктивних функцій.
Джерела: насіння.

Шокуюча інформація була опублікована швейцарським фармацевтичним концерном Geigy, де у 1985 році проводилися тестування фруктів та овочів на вміст вітамінів та поживних речовин. Результати порівнювалися із тестуваннями, які відбулися кількома роками пізніше, у 1996 та 2002.

Джерело: фармацевтичний концерн Geigy, Швейцарія (1985), Lebensmittellarbor Karlsruhe (1996), Sanatorium Oberthal (2002).

Згідно Всесвітній Організації Здоров'я, сьогодні більшість з нас страждає від недостачі вітамінів у 50% та мінералів у 60%.

Початок сторінки

Фрукти і ягоди

Ананаси

Головною цінністю ананасів є бром, який є ефективним протизапальним засобом в проблемах із суглобами. Багаті на вітамін С ананаси зміцнюють імунну систему і охороняють організм від вільних радикалів, які прискорюють процес старіння. Ананас містить бромелін і бетаїн. Бромелін розкладає білок, тобто, є натуральною речовиною, яка полегшує перетравлювання м’ясних продуктів. Також, він здатен розчиняти тромби в судинах і очищати організм від відмерлих клітин в результаті опіків, виразок, гнійників, а також хірургічних операцій. Індіанці, які проживали в Південній Америці, застосовували компреси з ананасів у лікуванні гнійних ран та інших пошкоджень шкіри. Ананаси покращують травлення, розчиняють тромби кровоносних судин, запобігають остеопорозу і переломам, завдяки вмісту марганцю, що має антиоксидантні властивості і сприяє виробленню енергії в організмі. Ананаси мають антивірусну та антибактеріальну дію, а ще вони є прекрасним джерелом мінералів калію, хлору, фосфору, натрію, кальцію, сірки, заліза і йоду. Ананаси містять вітаміни, зокрема, вітаміни з групи В.

Кавуни

Кавуни багаті на лікопен, якому лікарі відводять роль антиоксиданта, що захищає від хвороб серце, а ще шкіру та передміхурову залозу. Крім того, лікопен усе більш визнають як протиракову речовину. Кавуни містять магній , який разом із кальцієм регулює звуження та розширення судин. Цим забезпечується нормальна діяльність серцево-судинної системи. При достатній кількості магнію не відбувається підвищення артеріального тиску та знижується ризик серцевих нападів. Виведення зайвого холестерину – вкрай важливий процес також для профілактики та лікування серцево-судинних захворювань. І тут магнію допомагає калій, за вмістом якого, кавуни теж переважають інші фрукти та овочі. Калій регулює баланс рідини в організмі, тож кавуни є потужним сечогінним засобом. Це означає, що поліпшується обмін речовин, в організмі не затримуються продукти обміну, різні токсичні речовини, що важливо в разі порушень серцевого ритму, високого кров’яного тиску, гіпофункції надниркових залоз, гострої ниркової недостатності, набряків, для нормальної м’язової та нервової діяльності. Кавуни вкрай корисні для людей із захворюваннями суглобів, адже вимивають із тканин продукти пуринового обміну. Не можна не сказати, що завдяки великому вмісту заліза кавуни стимулюють процеси кровотворення, цим самим сприяють зміцненню імунної системи та опірності хворобам.

Банани

Банани зміцнюють серце і м’язову систему. У бананах є достатня кількість вітаміну С, який допоможе позбутися застуди та інфекцій, запобігти появі ранніх зморщок; вітаміни групи В (незамінний антидепресант, засіб проти безсоння, ламкого волосся і прищів); каротин (який не тільки пригальмовує процес старіння, а й охороняє організм від раку та серцево-судинних захворювань). У бананах є й вітамін Е, що продовжує життя клітин, робить шкіру гладенькою та еластичною, а ще відповідає за хороший настрій.
Банан чудовий, а головне – абсолютно нешкідливий антидепресант. Його солодка м’якоть сприяє утворенню в організмі людини речовини, що носить назву серотонін, який фахівці називають гормоном щастя.
Банановий сік корисний людям хворим на гастрит, із підвищеною та нормальною кислотністю. Тільки першим сік з м’якоттю корисніше споживати перед вживанням їжі, а другим – після.

Лимон

Лимон – цінне джерело вітамінів. У ньому міститься найбільша кількість вітаміну С серед цитрусових. Лимонним соком лікують авітамінози С і В, цингу, кровоточивість ясен і стоматит. Ефірні масла лимона ефективно запобігають цирозу печінки, нормалізують підвищений тиск. Калій, цитрин і аскорбінова кислота, що містяться у лимонах, укріплюють стінки кровоносних судин, підвищують їх еластичність і беруть активну участь в окислювально-відновних процесах. Лимони використовують при порушеннях мінерального обміну і відкладенні солей, при радикуліті, ревматизмі і подагрі, при серцевих набряках, водянці і сечокам’яній хворобі.

Інжир

В східній медицині вважається, що рослина підвищує сексуальні можливості чоловіків і сприяє сперматогенезу. Застосовується у лікуванні геморою а також у лікуванні раку шкіри. Інжир корисний при астмі та цукровому діабеті. Його застосовують при ангіні, коклюші, кашлі, хворобах шлунка та малокрів’ї.

Гранат

У соці граната виявлено 15 амінокислот, при чому 6 із них – незамінні. У гранатах містяться найважливіші вітаміни: С – зміцнює імунітет, Р – судини, В6 – нервову систему, а В12 – сприяє кровотворенню. У гранатовому соці є потужні антиоксиданти, які покращують обмін речовин і кровообіг. Вони зміцнюють стінки судин, завдяки чому знижуються загроза інсультів, інфарктів і відшарування сітківки ока. Добова потреба організму в таких антиоксидантах – 35-50 мг. У 100 мм соку – їх 34-76,5 мг. Гранатовий сік насичує організм натуральним комплексом макро- та мікроелементів: кальцієм, фосфором, залізом, калієм, магнієм, натрієм. Гранатовий сік рекомендується при гіпертонії та захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Сприяє підвищенню рівня гемоглобіну в крові. Сік граната добре засвоюється, збуджуючи апетит, регулює діяльність шлунка. Має сечогінну, жовчогінну, протизапальну і антисептичну дію.

Грейпфрут

Як і всі цитрусові, грейпфрут багатий вітаміном С, і 100 г м’якоті містять вже 50% добової потреби у вітаміні. Як і всі жовто-оранжеві фрукти, грейпфрут містить речовини, що запобігають появі ракових клітин, - каротиноїди, зокрема бета-каротин. Біла м’якоть фрукта містить пектин і біофлавоноїд, які є сильними антиоксидантами. Грейпфрут містить особливу речовину інозитом, який перешкоджає накопиченню жирів і сприяє виведенню токсинів з печінки. Також у ньому міститься особлива речовина нарингін (саме вона відповідає за гіркуватий присмак), який перешкоджає засвоєнню жирів, прискорює обмін речовин, покращує роботу кишківника і стимулює процес травлення, що в результаті призводить до схуднення. Крім того грейпфрут має низький глікемічний індекс, що дозволяє природним чином знизити рівень цукру в крові. Хворим на діабет, ця властивість допомагає скоротити потребу в інсуліні. Грейпфрут рекомендується включати до раціону , оскільки він піднімає загальний тонус, знімає втому та збуджує апетит.

Груші

Груші багаті на біоактивні речовини. Плоди містять глюкозу, фруктозу, сахарозу, вітаміни А, В1, В2, Е, Р, РР, С, каротин, фолієву кислоту, катехіни, пектини, мінеральні солі заліза, марганцю, йоду, кобальту, міді, калію, молібдену, кальцію. Ефірні масла, які містять груші, здатні підвищувати захисні сили організму, протистояти інфекційним захворюванням і мають протизапальну дію. Грушевий сік надзвичайно корисний при деяких шлункових захворюваннях.

Яблука

Яблука приносять користь усьому організму. Допомагають знизити рівень холестерину, вивести метали і токсини з організму, покращують перистальтику кишок, зменшують ризик інсульту, хвороб серця, раку легенів, простати і астми. Яблука багаті на залізо, вітамін С і фосфор, тому вони дуже корисні при лікуванні анемії.

Ківі

Плоди ківі багаті на вітамін Е та лютеїн. Саме лютеїн здатний запобігати проблемам із зором. До того ж компоненти цього фрукта перешкоджають формуванню кров’яних згустків – тромбів. У ківі багато вітамінів А, В, С, мінеральних солей, а також дубильної кислоти і ферментів, які розчиняють білок. Ківі зміцнюють імунну систему та кровоносні судини, а також підвищують опірність організму в боротьбі із захворюваннями.

Малина

Цілющі властивості ягід малини були відомі ще в Стародавньому Римі і Греції. Особливо корисний свіжий сік, що є вельми дієвим при таких захворюваннях як недокрів’я, при проблемах, пов’язаних з дисфункцією шлунково-кишкового тракту, хворобах нирок, атеросклерозі і гіпертонічній хворобі.
Фітонциди, що містяться у великій кількості в ягодах малини, є сильними протигрибковими речовинами, а також згубні для спор дріжджів і для золотистого стафілокока. Наявність в хімічному складі ягід саліцилової кислоти забезпечує відмінні потогінні, жарознижуючі і протизапальні властивості малини.

Абрикоси

Абрикосовий сік з м'якоттю особливо корисний маленьким дітям, вагітним жінкам і літнім людям, оскільки засвоюється організмом легше, ніж плоди. При анемії регулярне вживання в їжу абрикосів, завдяки високому вмісту в них заліза, сприяє нормалізації процесу кровотворення. Абрикоси корисні під час шлункових захворювань і порушеннях обміну речовин. Вони м'яко, але надовго збуджують залозний апарат шлунку і нормалізують кислотність шлункового соку, що приводить до норми діяльність підшлункової залози, і, як наслідок, поліпшується робота печінки та жовчного міхура. Абрикосовий сік ефективний під час коліту, особливо якщо хвороба супроводжується метеоризмом і дисбактеріозом. Абрикоси застосовують при запаленні нирок, вони виводять з організму різні шлаки. При сухому кашлі та коклюші для розрідження мокроти застосовують плоди абрикоса. Доведено, що абрикоси захищають організм від раку легенів, шлунку, сечового міхура, стравоходу та горла, завдяки високому вмісту каротину. Вони підвищують розумову працездатність і покращують пам'ять, завдяки високому вмісту фосфору і магнію.

Апельсини

Усі люблять ці жовтогарячі плоди із соковитою, солодкою м'якоттю. Апельсини належать до фруктів з високим вмістом вітамінів, особливо С, В1 і Р, які запобігають вітамінній недостатності. В апельсинах - до 12% цукрів, органічні кислоти (0,6-2% лимонної кислоти), значна кількість пектинових речовин (до 12% у м'якоті, до 16% у зовнішньому шарі шкірки і до 30% у внутрішньому шарі шкірки плодів). З мінеральних речовин переважають солі кальцію, калію, фосфору, є небагато йоду. Апельсин знімає депресію, стан страху, дратівливість. Лікує судоми, безсоння. Відновлює працездатність. Має сильний вплив на нервову систему, знімає м'язові спазми, зумовлені нервовою напругою. Чудовий ерогенний засіб, лікує фригідність та імпотенцію. Апельсиновий сік збуджує апетит, утамовує спрагу в разі підвищеної температури тіла, поліпшує травлення. Особливо корисні ці плоди при гіпосекреторних гастритах, слабкому жовчовиділенні, схильності до спастичних запорів. Апельсин вживають при гіпо- та авітамінозах, подагрі, гіпертонії, атеросклерозі, при захворюваннях печінки.

Полуниці

Полуниця - джерело вітаміну С - сильного антиоксиданту. У восьми ягідках середнього розміру міститься 96 мг вітаміну С і 270 мг калію. Це навіть більше, ніж в одному апельсині. Крім цього, в полуниці багато заліза, йоду, фтору, міді, марганцю, кальцію.
Свіжі ягоди допомагають при гастриті, виразці шлунка, хворобах печінки, виводять каміння з нирок, вважаються натуральним сечогінним засобом. Запах стиглої ягоди містить близько 50 ароматичних речовин, які здатні подарувати людині прилив бадьорості та гарного настрою.
Згідно зі спостереженнями вчених, полуниця посилює роботу головного мозку та покращує пам'ять.
Вчені виявили в полуниці речовину, яка має потужну протипухлинну активність, і стверджують, що відвар з листя або ж вживання самих ягід може знизити ризик виникнення онкозахворювань. У Японії полуницю разом з трояндою вважають символом любові і недарма, оскільки в дрібних насінинах міститься багато цинку. А цинк славиться тим, що вважається важливим елементом у пробудженні чуттєвого бажання. У полуниці міститься достатньо міді.

Вишня

Вишня – це скарбниця мінералів та вітамінів, містить вітамін А і С, мелатонін і антоціан. Плоди вишні здатні зменшити біль, особливо біль голови, допомагають правильному функціонуванню пам’яті і зменшують ризик інфарктів.

Виноград

Екстракт із виноградних кісточок
Екстракт з виноградних кісточок є найсильнішим з усіх існуючих антиоксидантів. Він здатний підвищувати концентрацію пам’яті, тому що є єдиним антиоксидантом, який може перейти бар’єр кров-мозок. Екстракт сприяє нормальній роботі кровоносних судин, зміцнює їх стінки і збільшує їх еластичність.
Екстракт з виноградних шкірок
Шкірка виноградних ягід багата пектиновими речовинами, які діють як шкрібок на стінки кишечника, активно виводять з організму радіоактивні елементи, що потрапили в нього, шлаки і токсини. Крім того, виноград містить значну кількість органічних кислот, які покращують травлення, підвищують апетит, нормалізують мікрофлору кишківника та склад шлункового соку, а також покращують засвоєння їжі в кишечнику і підсилюють його перистальтику.
Виноград діє на систему виділення подібно до лужних мінеральних вод. Він покращує функцію нирок, перешкоджає утворенню каменів в нирках і сечовому міхурі, а також сприяє виведенню з організму солей і сечової кислоти, що важливо для хворих сечокислим діатезом. Ягоди темних сортів винограду багаті цінними речовинами — біофлавоноїдами. Це рослинні антиоксиданти, які здатні переводити руйнівні для організму вільні радикали в неактивний стан. Біофлавоноїди не синтезуються в організмі людини, тому нам необхідно вживати в їжу якомога більше продуктів, які їх містять. Один з найсильніших антиоксидантів — проантоцианидин — міститься якраз в кісточках і шкірці темного винограду. Його побратим — птеростилбен — не тільки ефективно нейтралізує шкідливі вільні радикали, але при цьому ще й має протидіабетичну дію. А біофлавоноїд резвератол, який міститься в червоних сортах винограду, викликає збільшення вмісту в крові так званого «хорошого» холестерину і при цьому знижує вміст сумно відомого всім «поганого» холестерину. А це означає, що у любителів цього винограду є всі шанси уникнути атеросклерозу і хвороби Альцгеймера.
Ще одна приголомшлива здатність винограду — запобігання тромбам завдяки тому, що флавоноїд квертицин знижує здатність тромбоцитів склеюватися один з одним. А інші не менш корисні речовини винограду укріплюють стінки капілярів, покращують мікроциркуляцію крові, нормалізують ритм серця і артеріальний тиск.
Півлітра свіжого виноградного соку червоних або синіх сортів забезпечує організм добовою нормою вітамінів групи В, які зміцнюють нервову систему, протистоять щоденним стресам. А мікроелементи калій і магній, яких теж достатньо в цих ягодах, благотворно впливають на всі функції нервової системи, зміцнюють пам`ять і зір.

Журавлина

Щоб зрозуміти вплив журавлини на фізіологію людини, розглянемо її біохімічний склад. Журавлина містить багато пектинів. Біологічне значення пектинів важко переоцінити. Вони знижують токсичність антибіотиків і подовжують їх дію; сприяють загоєнню ран і виразок; утворюючи нерозчинні комплекси, виводять з організму радіонукліди, солі важких металів, інші отруйні речовини. Комплексно впливаючи на травну систему, допомагають схуднути, зменшити рівень холестерину в крові, знизити ризик таких хвороб, як рак товстої кишки, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба тощо. Цінність журавлини також полягає в тому, що вона є надзвичайно багатим природним джерелом вітамінів. За вмістом вітаміну С - від 45 до 77 мг на 100 г свіжих плодів - ягода прирівнюється до апельсинів, лимонів, грейпфрутів, садової суниці. Під час приготування, сушіння, консервування плодів вітамін С може руйнуватися внаслідок окислення слідами заліза та міді, під дією ферментів, однак ягоди журавлини вкриті восковим нальотом, який запобігає їх загниванню, а завдяки бензойній кислоті, що також в них міститься, вони можуть зберігатися тривалий період (близько 10 місяців) у свіжому вигляді. Свого часу ця властивість дозволяла використовувати журавлину для профілактики цинги протягом тривалих морських мандрівок. Окрім цього, рослина містить вітаміни групи В (В1, В2, В6, В9), РР, які поліпшують діяльність нервової, кровотворної, серцево-судинної систем, регулюють обмін вуглеводів, жирів, амінокислот, впливають на стан шкіри, волосся тощо. Останнім часом журавлина набула дуже важливого значення як джерело вітаміну К, брак якого призводить до порушення зсідання крові.
Журавлина багата на органічні кислоти. Наприклад, бензойна кислота має виражену антисептичну дію; хлорогенова - протизапальну, сечогінну, гепатопротекторну, зміцнює судинну стінку; урсолова за своєю дією близька до гормонів наднирників, тому показана людям з хворобою Аддісона, а також розширює коронарні судини серця.
Четвертий скарб журавлини - поліфеноли. Постійно надходячи до організму людини з рослинною їжею, вони спочатку впливають на всі відділи травного тракту (створюють захисний шар на слизовій оболонці, сприяють загоєнню ерозій та виразок), а після всмоктування у кров - на серцево-судинну, гормональну, сечогінну й інші системи. Зміцнюючи стінки клітин внутрішніх органів, поліфеноли захищають їх таким чином від дії токсичних речовин. Вони пробуджують власні сили клітин, мобілізують механізми самовідновлення. Поліфеноли - це сильні природні антиоксиданти. Під час взаємодії з киснем в організмі утворюються так звані вільні радикали, які гальмують відновлення тканин (за однією з теорій, саме через негативний вплив вільних радикалів людина старіє). Так от, антиоксидантами є речовини, що нейтралізують вільні радикали. Опосередковано це, до того ж, знижує ризик появи злоякісних пухлин.
І наостанок, біохімічний портрет був би неповним без мінерального компоненту. Кожен хімічний елемент виконує специфічну фізіологічну роль в людському організмі і є незамінним. За останніми даними, в плодах журавлини їх виявлено 25. Серед них: калій, фосфор, кальцій, залізо, марганець, йод, магній, цинк, мідь, кобальт, срібло тощо. Як відомо, йод потрібен для роботи щитоподібної залози, марганець - для утворення вітаміну С, кобальт - для вітаміну В12 (при нестачі котрого може виникнути злоякісне білокрів'я), для нормальної роботи підшлункової залози; мідь стимулює дію гормонів гіпофізу, а також разом із залізом активно бере участь в процесах тканинного дихання.

Початок сторінки

Овочі

Брокколі

Суцвіття цього виду капусти давно відомі, як природні контейнери багатьох корисних речовин, зокрема для боротьби із онкологічними захворюваннями. Один із компонентів броколі – диїндоділметан володіє могутньою андрогенною дією і створює перешкоду для зростання ракових клітин в передміхуровій залозі на ранніх стадіях захворювання. Крім того інший компонент індол-З-карбенол ефективний при лікуванні раку у жінок, зокрема пухлин молочної залози та ендометрію. Брокколі багаті вітаміном А, С та фолієвою кислотою.

Буряки

Диво-овоч буряк можна по праву назвати вітамінною бомбою. Захищений шкіркою буряк зберігає свої корисні властивості аж до нового урожаю. Буряк містить вітаміни А, В1, В2, В6, які необхідні для кровотворення і зміцнення нервової системи. Він є джерелом вітаміну С, а також фолієвої кислоти, ніацину, багатий клітковиною і антиоксидантами. Речовина бетаїн (що отримав свою назву від beta - буряк) допомагає при серцево-судинних захворюваннях, дискинезії, гепатиті і каменях в нирках. Буряк багатий мінералами і містить фосфор, калій, кремній, бор. Завдяки всьому цьому багатству буряк є відмінним борцем проти інфекцій і хвороботворних бактерій. Буряк володіє загальнозміцнюючими властивостями, а також стимулює роботу жовчного міхура і печінки, покращує травлення. До речі, якщо ви раптом підхопили простуду, спробуйте випити стакан свіжого бурякового соку - зніме як рукою!

Капуста та її родичі

Жоден город не обходиться без цього корисного овочу. Вітамін С, на який багата капуста, міститься в ній не у вигляді аскорбінової кислоти, а у вигляді її попередника — аскорбігена, який не руйнується при зберіганні та квашенні. Багата головата й на вітаміни групи В, які добре впливають на нервову систему та рятують від осінніх депресій. Запобігає вона й виникненню склерозу, виразковій хворобі, допомагає при гастритах і колітах. Тим-то й корисний сік з неї. Капуста — щедре джерело солей калію, які незамінні для нормальної роботи серцево-судинної системи.
У 100 грамах капусти міститься лише 28 ккал, вона багата на клітковину, що дуже важливо для людей з надмірною вагою. Щоправда, корисні речовини розподілені в цьому овочі не зовсім рівномірно. Приміром, найбільше вітамінів зосереджено в качані, корисне і верхнє зелене листя, оскільки у ньому багато фолієвої кислоти, яка регулює обмінні процеси, поліпшує кровообіг. До слова, цвітна капуста удвічі перевершує свою білокачанну подругу за вмістом вітаміну С. До того ж, у ній набагато менше клітковини і тому вона краще перетравлюється і засвоюється організмом. А в червонокачанній капусті вдвічі більше каротину, ніж у білокачанній, вона благотворно впливає на серце і судини. Сік з неї згубно діє на туберкульозну паличку.
Щодо брюссельської капусти, то вітаміну С у ній навіть більше, ніж у лимонах і апельсинах, має канцерогенні властивості. Капустяним чемпіоном за вмістом білка вважають савойську капусту. У ній мало клітковини. Пекінська — здатна зберігати смакові якості протягом зими, вона незамінний засіб для профілактики захворювань шлунка та кишечника. Кольрабі — схожа на велику редьку. Має надзвичайно високий вміст вітаміну С. Знижує артеріальний тиск і зміцнює серце. А той, хто їсть кольрабі щодня, надійно захищає шлунково-кишковий тракт.

Петрушка

Петрушка реклами ніколи не потребувала. Ми й понині чи не щодня споживаємо її і в супі, і в салаті, і просто свіжою. Бо знаємо, що корінь і зелень петрушки щедрі на вітаміни. Є в ній і мінеральні речовини, ефірні олії, флавоноїди, білки, пектинові речовини.
У післячорнобильський час петрушка змусила нас поглянути на неї і як на засіб, здатний виводити радіонукліди. Адже наявний у ній калій сполучається в організмі з цезієм і виводить його. Тому неодмінно долучайте петрушку, як і інші овочі та фрукти, що містять калій, кальцій, до свого щоденного раціону.
Петрушка окрім вітаміну С, містить ще й А, В1, В2, РР і навіть D і К. Дієтологи високо цінують петрушку і за великий вміст у ній заліза, яке добре засвоюється організмом. Сто грамів петрушки (один пучечок) здатні задовольнити цілодобову потребу організму в цьому мікроелементі. Тому народна медицина й лікувала цією рослиною навіть найтяжчі форми анемії.
Дуже цінували петрушку і за те, що вона визнаний сечогінний засіб, поліпшує стан здоров'я гіпертоніків, оскільки, звільняючи організм від надмірної кількості води та розширюючи судини, знижує кров'яний тиск.
Окрім того, петрушка заспокійливо діє на нирки, усуваючи запальні процеси. Але при гострих захворюваннях нирок та гострих циститах петрушка протипоказана, особливо її сік, оскільки він подразнює нирковий епітелій. Проте її можуть вживати люди з хворою печінкою. Вітрогінна дія петрушки зумовлена тим, що вона знімає спазми кишечнику, таким чином сприяючи налагодженню функцій травлення. Саме через це, до речі, петрушку рекомендують тим, хто страждає від ожиріння.
В гінекологічній практиці народні цілителі радили застосовувати петрушку при атоніях, місячних кровотечах. Здебільшого з лікувальною метою використовували сік петрушки. Він корисний тим, хто зазнає великих фізичних навантажень, оскільки поліпшує серцеву діяльність, активізує дихання, зміцнює кровоносні судини. Так само благодійно впливає цей сік на людей, в яких напружена зорова діяльність. Проте в жодному з наведених випадків не варто перевищувати дозу 10-15 грамів (столову ложку) соку на день. Адже не зайве знати, що сік петрушки збуджує нервову систему.

Морква

Виділяється морква серед інших овочів підвищеним вмістом солей калію, особливо необхідним при хворобах серця, судин і нирок.Вживання моркви корисне при багатьох захворюваннях: інфаркті міокарда, стенокардії, атеросклерозі, калькульозному холециститі, нирковокам`яній хворобі, анемії, злоякісних пухлинах, обмінному поліартриті, розладі діяльності шлунково-кишкового тракту, зниженні лактації, глистовій інвазії (гострики), геморої, катарі верхніх дихальних шляхів, стоматиті.
У лікувальному харчуванні при цілому ряді захворювань віддається перевага натуральному продукту - коренеплодам або свіжому морквяному соку. Морква широко застосовується для лікування і профілактики нестачі вітаміну А, який виявляється в першу чергу зниженням гостроти зору, а також при закрепах, порушеннях мінерального обміну.
Морква містить безліч корисних вітамінів: провітамін А, В1, В2, В3, В6, D, E, C.

Огірок

Огірок є дуже цінним дієтичним продуктом. Він є джерелом так потрібної організмові живої структурованої води (адже сам на 97% складається з води) та вітамінів (А, В1, В2, В6, С, РР), пектинових речовин, клітковини, мінеральних солей калію, натрію, кальцію, магнію, заліза, йоду, кремнію, сірки тощо. Корисний при хворобах серця, зокрема міокарда, адже збалансовує співвідношення солей натрію та калію, завдяки сечогінним властивостям виводить надлишок рідини та солі натрію з організму, що сприяє зменшенню набряків. Допомагає вивести зайвий холестерин, тому є профілактичним і лікувальним засобом у разі атеросклерозу. М'яко знижує невисокий артеріальний тиск, тому добре допомагає на початкових стадіях гіпертонічної хвороби. Сприяє позбавленню від хронічних запорів. Гальмує процес перетворення в організмі вуглеводів у жири, чим перериває один із шляхів накопичення зайвої маси тіла. Огіркова дієта корисна також хворим на подагру, з порушенням серцево-судинної діяльності, з хворобами печінки та нирок, адже завдяки сечогінній дії огірків організм очищається від шкідливих продуктів обміну, що затримуються в ньому. Огірки забезпечують нормальне функціонування центральної нервової системи та щитоподібної залози. Корисні для хворих на цукровий діабет, бо цинк, що є в них, сприяє процесам вироблення інсуліну, потрібного для регулювання вуглеводного обміну.

Помідори

Помідори мають у своєму складі цукристі сполуки (глюкозу, фруктозу, сахарозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, щавлеву, винну) та вітамін С. У дозрілих плодах виявлено 0,07-0,03% крохмалю й до 0,3% пектинових речовин. Їхнє забарвлення залежить від наявності каротиноїду лікопену, який в організмі людини перетворюється на вітамін А. Перестиглі помідори містять і бурштинову кислоту.
Особливо високий вміст у помідорах вітаміну С, нікотинової та пантотенової кислот. Завдяки фенольним сполукам помідори мають жовчогінні, сечогінні, антимікробні, капілярозміцнювальні, протизапальні властивості.
Серед мінеральних речовин у помідорах переважають сполуки калію (300 мг%), натрію (40 мг%) та магнію (20 мг%), залізо (900 мг%), кобальт і цинк, йод, марганець, мідь, молібден, фтор, хром тощо.
Помідори рекомендують споживати людям із серцево-судинними захворюваннями, недугами травного тракту та порушенням обміну речовин. Їм властива м`яка послаблювальна дія, вони підсилюють перистальтику кишок. Свіжі плоди й томатний сік здатні помірно знижувати артеріальний тиск, як засвідчують сучасні дослідження, запобігти хворобам простати. Томатний сік успішно використовують під час лікування навіть інфікованих ран і травм (незагоюваних виразок) шкіри. Склянка томатного соку забезпечує половину добової потреби організму у вітамінах А і С.

Селера

Селера має неабиякі лікувальні властивості: позитивно впливає на серце і судини, сприяє покращенню кровообігу, заспокійливо діє на нервову систему, нормалізує обмін речовин. У разі постійного вживання підвищується життєвий тонус, організм омолоджується, що важливо для людей похилого віку.
Це сильний сечогінний засіб, затримує відкладання солей в нирках, суглобах, посилює функцію нирок. Сік селери корисний людям, схильним до надмірного вживання солодощів, до паління, допомагає вилікувати алкоголізм (вживають свіжоприготований сік). Сік знімає перевтому, посилює виділення і виведення шлаків з організму, сприяє очищенню крові.
Гіппократ радив: при розхитаних нервах селера має бути і їжею, і ліками. Таку властивість доводить і сучасна медицина. Наявність речовин, що стимулюють залози внутрішньої секреції, має велике значення для гармонійного розвитку організму людини. Коріння і листя селери містять фурокумарин з протираковою активністю.

Спаржа

Спаржа випереджає всі інші овочі за вмістом фолієвої кислоти. Цей вітамін запобігає утворенню зморщок, робить шкіру гладенькою і оксамитовою, зміцнює волосся і бореться із ранньою сивиною. Спаржевий сік вважається ефективним засобом від целюліту і набряків, за його допомогою виводять бородавки і мозолі. Завдяки всім цим властивостям спаржу справедливо вважають «овочем краси». Але навіть тим, для кого зовнішність — не головне, не варто ігнорувати спаржу. Окрім великого вмісту вітамінів А та С, у спаржі є аспарагін — речовина, яка знижує артеріальний тиск і зміцнює серце.

Шпинат

Листя шпинату багаті мінеральними солями (калій, кальцій), вітамінами (А, С, В1, В2, В3, У6, D, E, K, P, PP), провітаміном А, каротином, солями заліза, йоду, фолієвою кислотою. Особливість вітамінів С і А в шпинаті - вони не руйнуються при варінні. По вмісту заліза ця культура займає перше місце серед овочів, а по вмісту білка поступається тільки бобовим культурам (білок у шпинаті по своїх властивостях подібний з білком коров'ячого молока).
Цілющі властивості шпинату відзначені були давно. Його вживання в їжу допомагає в лікуванні: туберкульозу, цукрового діабету, анемії, хвороб ясен і зубів, шлунково-кишкового тракту (він прекрасно виводить шлаки).

Початок сторінки

Пряно-ароматні та інші

Часник

Часник містить ефірне масло, в склад якого входить глікозид, алліін, який, подібно до пеніциліну, може вбивати мікроорганізми. Він містить фітонциди і бактерицидні речовини, тому часто використовується як дезінфікуюча речовина. Часник багатий на вітамін С. В зубках є вуглеводи, полісахариди, інулін, фітостерини, вітаміни А,В, D, РР, мінеральні речовини (йод, кальцій, фосфор, магній), мікроелементи, органічні кислоти. Маючи такий склад, часник широко використовується для лікування багатьох захворювань: стенокардії, склерозу, рахіту, дизентерії, проносу. Його застосовують при лікуванні гнилісних ран, при авітамінозі, як глистогінний і відхаркувальний засіб. Часник розширює, чистить кровоносні судини, понижує кров’яний тиск, покращує роботу серцевого м’яза, кліток головного мозку, сприяє виділенню жовчі, понижує цукор в крові, являється сечогінним і потогінним засобом. Є особлива думка медиків, що він позитивно впливає на лікування ракових захворювань, так як містить мікроелементи (германій, цинк, селен,). Може виводити із організму шкідливі речовини, такі як свинець, ртуть, кадмій і т. д.

Гінгко білоба

Антиоксидантний екстракт листя дерева гінгко білоба захищає клітини від радіаційних пошкоджень і може допомогти зменшити побічні ефекти для здоров`я у пацієнтів з раком, що проходять курс радіотерапії. Гінгко білоба – це унікальний вид дерев, листя яких містить сильні антиоксидантні сполуки, включаючи глікозиди і терпеноїди, що одержали назву гінгколиди і білобалиди. Ці сполуки запобігають клітинному пошкодженню вільними радикалами і іншими видами реактивного кисню. Такі речовини створюються в результаті нормальних процесів метаболізму в організмі і досягають завищених кількостей при деяких захворюваннях або після дії екологічного забруднення чи випромінювання. Вільні радикали ушкоджують білки, ДНК і інші біомолекули і приводять до загибелі здорових клітин. Завдяки фармакологічній активності, антиоксиданти в природній витяжці гінкго білоба протистоять роботі шкідливих чинників в організмі, тим самим забезпечуючи клітинний захист.

Імбир

Імбир запобігає спазмам у шлунку, усуває нудоту, допомагає у разі проблем із травленням, метеоризму. Імбир діє як протизапальний засіб, зміцнює слизову оболонку шлунка, знешкоджує мікроби, захищає від отруєння й мутацій у ДНК, тим самим запобігаючи раковим захворюванням.

Пророщені зерна ячменю

Ячмінь - одна з найдавніших зернових культур, які почала вирощувати людина. Ще в далекі часи було помічено, що вживання у їжу зелених проростків ячменю, швидко дає відчуття ситості, сили, сприяє довголіттю. Зайнявшись вивченням цієї культури, вчені виявили у зернівках ячменю і каротин, і вітаміни групи В, D, Е, і значний відсоток клітковини, білка, вуглеводів і жирів, що цілком пояснює її поживну цінність. А ще ячмінь багатий мінеральними солями, зокрема містить багато фосфору, магнію, чого дуже потребують наші серце, мозок. У ячмені виявлено речовину гордецин, що має антибіотичні властивості та тонізує роботу серця. Завдяки сечогінним властивостям ячмінь використовують для лікування жовчнокам'яної хвороби, захворювань нирок та сечовивідних шляхів.

Кульбаба лікарська

Корені кульбаби містять гіркі й дубильні речовини, цукор, смоли, віск, каучук (до 3 %), органічні кислоти, інулін (до 40 %), вітаміни. У народній медицині цю рослину застосовують як засіб, що збуджує апетит, а також кровоочисний, сечогінний, жовчогінний та проносний засіб, при хворобах жовчного міхура, печінки, при водянці, діабеті, базедовій хворобі, геморої, хворобах нирок і сечового міхура, для поліпшення обміну речовин. Корені застосовують при венеричних хворобах, болях у животі, квітки — при ревматизмі, підвищеному тиску крові, безсонні. Молочним соком закапують очі при трахомі, запаленні очей, застосовують його при сухій екземі.
Листки кульбаби містять вітамін С (50-70 мг %), каротин (6-8 мг%), вітамін Е, солі заліза, кальцію і фосфору.

Льняне насіння

Насіння льону використовується для харчування та оздоровлення. У ньому до 48% жирної олії, котра складається з дуже потрібних організмові людини жирних кислот - омега-3 та омега-6, які найліпше тут збалансовані, до 12% слизу, вуглеводи, органічні кислоти, вітамін А. Насіння льону здавна використовується як м'який проносний засіб, якому піддаються навіть хронічні запори.
Насіння льону запобігає утворенню тромбів, знижує рівень холестерину в крові, а також рівень артеріального тиску. Тому воно потрібне тим, хто страждає від ішемічної хвороби серця, гіпертонії, аритмії, стенокардії тощо. Насіння льону є також профілактичним засобом і використовується при лікуванні раку: молочної залози, товстої кишки, простати та іншої локалізації.
Насіння льону регулює й біохімічний обмін в організмі. Передусім тому, що є потужним очисником крові, а отже, сприяє вилікуванню алергії, виводить з організму всі шкідливі хімічні елементи, які потрапляють у нього через повітря, воду, їжу, запобігає порушенням у діяльності різних органів і систем, спричинених їх інтоксикацією (особливо нирок і печінки), підвищує імунітет. Насіння льону є дуже корисним для ослаблених дітей та літніх людей. Зважаючи на очисні властивості, льон не лише здатний запобігати та гальмувати розвиток злоякісних процесів в організмі. Він незамінний для відновлення організму після хіміо- та променевої терапії, бо запобігає його інтоксикації. Завдяки вмісту таких речовин, як клейковина та ферменти, насіння льону є незамінним помічником для шлунка та інших органів травлення. Слиз, який утворюється у разі замочування насіння льону, справляє болетамувальну, ранозагоювальну дію, а також перешкоджає всмоктуванню токсинів з кишківника, запобігаючи процесам хронічного отруєння.

Пророщені зерна пшениці

Пророщена пшениця за смаком подібна до свіжого огірка. Це просто скарбниця вітамінів. Зерна пророщеної пшениці є джерелом таких необхідних організму вітамінів Е, В, а також багаті на вміст заліза, кальцію, фосфору і магнію.
Крім того, вони стабілізують обмін речовин, покращують роботу кишківника, підвищують імунітет і несприйнятливість організму до застуд та інфекцій, перешкоджають випадінню волосся, омолоджують всі системи організму. Пророщені зерна пшениці захищають від захворювання на рак, розсмоктують всілякі пухлини, поліпи, фіброми, насичують організм киснем і навіть підвищують потенцію.
Введення в раціон живлення пророслої пшениці має оздоровлюючу і омолоджуючу дію на організм, оскільки в ній міститься ряд вітамінів і різних ферментів, що стимулюють життєдіяльність організму, оптимізують обмін речовин, зміцнюють нервову систему. Проросла пшениця вживається для відновлення життєвого тонусу, для швидшого виходу із стану нездужання після перенесеної хвороби, для зміцнення органів дихальної системи (особливо легенів), для зміцнення зубів, для поліпшення стану волосся і відновлення їх.

Хвоя

Сік із хвої дивовижний цілющий засіб, який позитивно діє на укріплення судин, нирок, серця та організму в цілому. Використовується для профілактики таких захворювань як авітаміноз, застуда, запалення легенів, бронхів, трахеї, астми, туберкульозу та багато інших. Сік із хвої містить не тільки багато вітамінів (С, В1, В2, Р та ін.), а й каротин, ефірні масла та смоли, виводить з організму радіонукліди, важкі метали та інші шкідливі хімічні елементи.
Сік можна отримати із хвої кедра, сосни, ялини, ялиці, карликової сосни.

Початок сторінки

Сиродавлені олії
Олії з насіння рослин виробляють шляхом пресування насіння за допомогою спеціальної насадки, яка може бути приєднана до деяких соковитискачів одношнекового типу (Omega 8004, Omega 8006, Matstone 6 in 1 Deluxe, Matstone 6 in 1 Advanced). Таким чином, ми отримуємо сиродавлену та нерафіновану олію, завдяки чому вона містить максимальну кількість поживних складників.
Тут ми розповімо більш детально про такі види олій, як льняна, соняшникова, гарбузова, конопляна, кунжутна, олія з олійної редьки, гірчична, амарантова, ріпакова, з розторопші, обліпихова (з кісточок), виноградна (з кісточок).

Амарантова олія

Особливе місце серед органічних рослинних олій займає амарантова олія. Одержують амарантову олію із дрібного темно-коричневого насіння амаранту - однолітньої рослини сімейства амарантових. У зернах амаранту міститься 6-8% жирної олії з унікальними властивостями. Олія з насіння амаранту не тільки приємна на смак і підходить для заправки салатів, але й має у своєму складі безліч корисних для організму людини компонентів. Амарантова олія містить до 50% лінолевої кислоти, найважливішої серед поліненасичених жирних кислот. Але унікальність олії з насіння амаранту визначають, все-таки, два інших його компонента.

По-перше, олія амаранту містить вітамін Е в рідкій, особливо активній формі. Антиоксидантні властивості цього вітаміну широко відомі й активно використовуються. До складу більшості рослинних олій вітамін Е входить у досить пасивній токоферольній формі. В амарантовій олії він утримується в токотриенольній формі, антиоксидантні властивості якої в 40-50 раз вище, ніж у токоферольних форм.

Отже, амарантова олія дозволяє досягти того ж, антиоксидантного (протипухлинного, чи омолоджуючого) ефекту при значно менших кількостях вітаміну Е, що виключає небезпеку його передозування. Вітамін Е в амарантовій олії знижує рівень холестерину в крові, підвищує еластичність стінок судин, значно знижує ризик тромбоутворення.

Цілющі властивості амаранту відомі з глибокої давнини. Корінне населення Південної Америки вживає амарант в їжу та в якості ліків уже протягом 8 тис. років. Амарант був однієї з основних зернових культур цивілізацій інків та ацтеків поряд з бобами й кукурудзою. Причому інки й ацтеки цінили амарант не тільки як харчову, але і як лікувальну й священну культуру.

По-друге, унікальність амарантової олії полягає у великому вмісті в ній сквалену. Ця речовина вперше була виділена японськими вченими з печінки глибоководної акули в 30- х роках минулого століття. Сквален використовується як імуностимулятор і протипухлинний засіб.

Дослідження також показали, що сквален є невід'ємною частиною нашого підшкірного жиру. Вміст сквалену в крові здорової дорослої людини різко зростає при наявності ушкоджень шкіри, що побічно підтверджує його імуностимулюючу роль. Деякі дослідження показують позитивний вплив сквалену на нормалізацію холестеринового обміну.

Сквален - речовина, що поглинає кисень й насичує ним тканини і органи нашого організму. Інакше кажучи, сквален є потужним протипухлинним засобом, що перешкоджає руйнівному впливу вільних радикалів на клітини. Крім того, сквален легко проникає через шкіру усередину організму, впливає на весь організм і є потужним імуностимулятором. Олія амаранту містить 8% сквалену!

Амарантова олія має широкий спектр застосування: онкологічні хвороби, атеросклероз, порушення мозкового й периферичного кровообігу, імунодефіцитні стани (хронічні захворювання), рани, забиті місця, пролежні, виразки, авітаміноз, гінекологічні, шкірні захворювання, захворювання шлунка, печінки.

Амарантова олія застосовується у кулінарії. На ній можна смажити, додавати у випічку, використовувати під час готування перших і других страв. Але найкраще використовувати амарантову олію для готування салатів, тому що при термічній обробці вона втрачає деякі корисні властивості.

Початок сторінки

Ріпакова або рапсова олія Досі фаворитом серед рослинних олій була маслинова. Вона має не тільки приємний запах і смак, оптимальну композицію жирів, а також і пристойну ціну. Однак виявилось, що з Омега-3 ненасиченими кислотами у неї якраз не склалось. Натомість рапсова олія за харчовою цінністю, а разом з тим і ціною перемагає маслинову, хоч якраз ні особливого смаку, ні запаху вона не має. За своїми якостями вона дуже близька до маслинової. У ній є амінокислоти, яких не виробляє ні організм людини, ні тварини, а потреба в них дуже велика.

Історія їстівної рапсової олії все ще достатньо молода. Рапс – це міжвидовий гібрид ріпи і капусти. Хоча він культивувався людством давно, його олія до 1974 року використовувалась лише для технічних цілей. Вона мала різкий запах і гіркий присмак. Ці властивості надавали дві речовини: еруканову кислоту, яка має токсичні якості і глюкозиноляти, які у тварин викликають проблеми з щитовидною залозою. В 1974 методами класичної селекції вивели перший так званий 0-рапс, який мав вміст еруканової кислоти менше 2%. В 1982 році вивели наступну версію 00-рапс, який вже фактично не мав не тільки еруканової кислоти, а також і глюкозинолятів. В Канаді цей сорт було запатентовано під назвою каноля з тих пір там фактично любий рапс тепер так і називають.

До складу ріпакової олії входить велика кількість ненасичених жирних кислот, які відіграють велику роль у регулюванні жирового обміну, знижуючи рівень холестерину, можливість тромбоутворення та ряду інших захворювань, у тому числі пухлинних. У рапсовій олії майже стільки ж олеїнової кислоти як у маслиновій, за кількістю лінолевої кислоти рапсове "наздоганяє" соняшникова. За складом жирів і кислот це найбільш збалансована олія, популярна в країнах північної Європи. Для "сердечників", які контролюють рівень холестерину в крові, важливо, що в складі ріпакової олії до 15% альфа-ліноленової кислоти сімейства Омега-3 .

Рапсова олія використовується у виробництві медичних препаратів - екстрактів і мазей, а також косметичних олій і кремів. Вона входить до складу різних косметичних лосьйонів і молочка, оскільки знімає подразнення шкіри після сонячних ванн.

Початок сторінки

Олія з розторопші Олію з розторопші можна з усією сміливістю назвати захисницею печінки. Готують олію з насіння розторопші, основним компонентом якої є комплекс поліненасичених жирних кислот, містить вона і жиророзчинні вітаміни A, D, E, F, особливо багато в ній вітаміну Е, головного антиоксиданту серед вітамінів. Олія розторопші є цінним дієтичним продуктом і лікувальним засобом. Вона має ранозагоювальну, протиопікову і гепатопротекторну дії. Не поступається лікувальними властивостями обліпиховій олії. У дерматології олію розторопші застосовують для лікування вітиліго, псоріазу, облисіння, вугрів. Для оздоровлення організму її можна постійно додавати в їжу (до 3 ст. л. на добу). Вона позитивно діє не тільки на печінку, а й на весь травний тракт і особливо корисна для тих, хто хворіє виразкою шлунка.
Крім того, олія розторопші має протисклеротичні властивості, поліпшує кровотворення, знижує прояви алергійних реакцій. Олія також ефективна в разі ослаблення зору, випадання волосся, хвороб кісток і суглобів, гінекологічних проблем. Її можна застосовувати за опіків будь-якого ступеня тяжкості, ран, у тому числі гнійних, різних уражень шкіри та слизової оболонки.

Початок сторінки

Обліпихова олія Усе багатство золотої ягоди увібрала в себе обліпихова олія - масляниста густа рідина червонувато-оранжевого кольору з характерним запахом і смаком. За вмістом біологічно активних речовин вона не має собі рівних. Адже це природний концентрат вітамінів Е, С, К, Р. Каротиноїдів у ній 250 мг%, ці ж речовини незамінні для цілісності тканин.

А спектр застосування обліпихової олії дуже широкий. Адже експериментами доведено, що обліпихова олія гальмує розвиток атеросклеротичного процесу. Це пояснюють наявністю лінолевої та ліноленової кислот, вітаміну Е, каротиноїдів. А найголовніше в олії значна кількість рослинних стеринів, зокрема b-ситостерину, що є антагоністом холестерину, перешкоджає його засвоєнню в організмі.

Інша речовина - a-ситостерин, захищає від пухлинних утворень. Вживання обліпихової олії корисне людям з порушеним обміном речовин, для запобігання розвитку серцево-судинних хвороб та відновлення клітин ураженої печінки внаслідок алкогольного отруєння. У разі атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інших зазначених вище олію вживають по 5 мл натще, за 1 годину до обіду та за 2 години після вечері.

Відомо, що ця рідина дуже добре впливає на загоєння ран, будь то зовнішні чи внутрішні: вона і біль заспокоює, і знезаражує, і запалення знімає, і росту нових клітин допомагає. Тому опіки, екзема, обмороження, трофічні виразки, тріщини, пролежні, туберкульоз шкіри лікують обліпиховою олією: на очищену від некротичних тканин уражену ділянку наносять піпеткою олію і накладають ватно-марлевий тампон; процедуру повторюють через день.

Екзема, лишай, хвороба Дар'є, хейліт - обліпихову олію наносять піпеткою на уражену поверхню, одночасно вживають усередину олію по 1 мл на день.

Щоб шкіра була здоровою, не старіла, роблять маски: змоченим обліпиховою олією тампоном треба протерти обличчя, злегка промасажувати, через 15 хв. змити теплою мильною водою.

У разі запальних захворювань верхніх дихальних шляхів допомагають інгаляції обліпиховою олією (5-10 крапель на 1 л води, протягом 15 хв.).

Незвичайні ранозагоювальні властивості обліпихової олії знайшли застосування у ЛОР-практиці: після видалення мигдаликів нею змащують ранки, що сприяє швидкому загоюванню. Так само чинять, коли запалене горло, а в разі ларингіту корисна інгаляція олією. Зазвичай буває достатньо до 10 процедур.

З допомогою обліпихової олії можна досягти швидкої епітелізації уражень слизової оболонки жіночих статевих органів у разі ерозії шийки матки, ендоцервіциту, кольпіту.

Обліпиховою олією гоять внутрішні виразки, зокрема ті, що утворилися внаслідок виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. У цьому разі її п'ють по 1 ч. л. тричі на день за 30-40 хв. до їди протягом 3-4 тижнів. Якщо на початку лікування виникає печія чи відрижка кислим, її гамують содовою водою (1 г соди на 50 мл води). Внаслідок цього лікування не лише зарубцьовуються виразки, а й збільшується кількість корисної мікрофлори, гинуть хвороботворні бактерії, словом, зникає дисбактеріоз.

Обліпихову олію можна виготовити в домашніх умовах. Зберігати її слід лише рік, і то в темних пляшечках у прохолодному місці. Найякісніший продукт одержують з натурального соку. Це роблять так: коли сік постоїть, зняти ложкою густий маслянистий шар, що піднявся доверху, перекласти його у скляний посуд, залити охолодженою перевареною водою (1:1) і перемішати. Через якийсь час знову зняти верхній шар, перемішати, відстояти, зняти верхній шар. І так 3-4 рази. Зібрану суміш залити підігрітою до 50°С олією (1:1) і відставити на 2-4 доби. Верхній шар зняти, а суміш, що залишається, кілька разів заливати водою, після відстоювання знімати верхній шар в окрему посудину. Оцю зібрану уже обліпихову олію поставити для відстоювання, зливши з осаду, знову відстоювати, аж поки вона не стане прозорою.

Другим способом олію добувають з вичавок обліпихи (1 кг вичавок - 0,5 л соняшникової, кукурудзяної, маслинової олії).

Свіжі ягоди промити, підсушити на повітрі і вичавити з них сік (перетерти на ситі чи через соковижималку). Вичавки (шкірки та кісточки) висушити за температури, не вищої за 60°С, у темному місці. Подрібнити на млинку для кави, засипати в термос і залити підігрітою до 60°С олією. Настояти добу, злити олію, профільтрувати і поставити для відстоювання. Злити рідину з осаду у пляшечку з темного скла, щільно закрити, зберігати в холодильнику не більше року.

Використану суміш можна залити олією ще раз і використовувати як приправу до салатів.

Початок сторінки

Олія з волоського горіха Олія, отримана методом холодного віджиму з ядер волоського горіха, має витончений смак і м'який горіховий аромат.

До складу олії з волоського горіха входять: ненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова, вітамін Р), вітаміни А, Е, С, каротиноїди, група вітамінів В, макро- і мікроелементи (цинк, мідь, йод, кальцій, магній, залізо, фосфор, кобальт), біологічно активні речовини.

Олію з волоського горіха використовують у харчових цілях. Вона прекрасно підходить для приготування салатів зі свіжих овочів, холодних соусів, страв східної кухні, іноді використовується в кулінарії для смаження продуктів і грилю, а також для приготування домашнього хліба й випічки.

Також використовують у лікувально-профілактичних цілях. Вітаміни, що входять до складу горіхової олії підвищують життєвий тонус організму й стабілізують його імунний статус. Олія з волоського горіха на 77% складається з незамінних поліненасичених жирних кислот, а також має рекордний зміст вітаміну Е.

Ця олія поліпшує обмінні процеси в організмі й рекомендується до вживання в період відновлення після перенесених хвороб і операцій. Володіючи протизапальними властивостями,олія волоського горіха застосовується при лікуванні запальних захворювань шкіри й слизових, сприяє загоєнню ран, тріщин, опіків, виразок, забезпечує повноцінний обмін у тканинах шкіри.

Олія захищає організм від впливу канцерогенних речовин, підвищує опірність організму радіаційному опроміненню, виводить радіонукліди, має протипухлинну дію.

Горіхова олія застосовується для лікування хворих, що страждають атеросклерозом, ішемічною хворобою серця, гіпертонією, діабетом, захворюваннями печінки, нирок, щитовидної залози, хронічними колітами й отитами.

Олія з волоського горіха - чудовий дієтичний продукт. Вона легко засвоюється і є гарним джерелом енергії й вітамінів, що дозволяє включати цей живильний продукт до складу багатьох дієт.

У косметології горіхова олія входить до складу багатьох кремів для повік проти зморшок, кремів для рук, засобів для гігієни тіла й бальзамів для губ, засобів, що поліпшують засмагу. Олія волоського горіха омолоджує, регенерує й має тонізуючий вплив, швидко всмоктується й робить шкіру ніжною та шовковистою.

Олія з волоського горіха - натуральний цілющий засіб для здорового й різноманітного харчування.

Початок сторінки

Олія з виноградних кісточок Олія з виноградних кісточок складається з 70% незамінних жирних кислот, які легко сприймаються шкірою, збирають і затримують вологу. Виноградна олія містить найсильніший природній антиоксидант, відомий науці.

Олія з кісточок винограду має здатність регулювати саловиділення. Вона перебуває в числі деяких олій, що підходять для жирного й змішаного типів шкіри. Виноградна олія затягує, але не закупорює пори!

Олія з винограду - це потужний регенеруючий , антиоксидантний, зволожуючий, вітамінізуючий засіб. Регулює функції мембран кліток, а також потових залоз, сприяє виведенню з організму окислених агресивних радикалів.

Унікальний склад виноградної олії робить її в 20 раз дієвішою проти небезпечних для організму вільних радикалів, ніж вітамін С.

Олія з виноградних кісточок перешкоджає розвитку в організмі злоякісних утворювань, сприяє підвищенню імунітету, здоров'ю й довголіттю.
При сухих типах шкіри можна змішувати її з деякими іншими оліями.

Олія винограду сприяє швидкому відновленню цілісності шкіри, що дає змогу використовувати її при наявності ранок, опіків, натертих місць.

Олія з кісточок винограду, крім вживання в їжу, знаходить усе більше застосування в косметиці.

Виноградна олія має дуже широкий спектр використання. У якості харчової рослинної олії: - для заправки салатів і холодних страв, додасть страві неповторну ноту смаку; - як ні яка інша підходить для маринування м'яса й риби; - ідеальна для смаження та випічки; - надає незабутній смак підсмаженому м'ясу й золотаво-жовтий колір картоплі; - використовується для оздоровчих коктейлів; - особливе застосування знаходить як дієтичний продукт.

У якості лікувального засобу: - має унікальну композицію жирних кислот; - не містить холестеролу; - є висококонцентрованим джерелом основної жирної кислоти – лінолевої, яка має здатність знижувати рівень холестерину в крові, що запобігає гіпертонії і серцевим нападам; - містить рослинний пігмент хлорофіл, що обумовлює інтенсивний зелений колір олії, який має тонізуючу дію, підсилює основний обмін, стимулює грануляцію й епітелізацію уражених тканин; - має гепатопротекторну дію; - позитивно впливає на нирки; - містить вітамін Е и процианідін. Ці з'єднання в 20 раз дієвіше борються з небезпечними для організму вільними радикалами порівняно з вітаміном С; - також містить велику кількість біофлавоноїдів, які, у свою чергу, борються з вільними радикалами навіть більш активно, ніж вітамін Е; - запобігає виникненню онкологічних захворювань; - рекомендується сердечникам, діабетикам, гладким людям і з підвищеним тиском через великий зміст ліноленової кислоти.

Виноградна олія високо цінується в аромотерапії, як базова олія. Вона не липка, добре поглинається шкірою, використовується для складання різноманітних сумішей; вітамінізує, пом'якшує шкіру, попереджає її передчасне старіння; розгладжує й охороняє шкіру від втрати природної вологи. Також заспокоює шкіру, повертає відчуття комфорту, стимулює життєві процеси; пом'якшує й зміцнює верхній шар шкіри, завдяки цьому він стає більш стійким до впливу зовнішніх факторів. Олія заповнює втрату шкірного жиру й природного жиру волосся після застосування будь-яких миючих засобів.

Початок сторінки

Кунжутна олія Кунжутна олія має виражений горіховий запах і приємний смак. Вітамінів в ній практично немає, зате в надлишку ненасичених жирних кислот, фосфору і кальцію – відмінна профілактика остеопорозу. Світла кунжутна олія додається в салати за азіатськими рецептами. На темній (з обсмаженого насіння) смажать м`ясо, курку, готують рис, локшину і овочі. Олію з кунжуту виготовляють ще з прадавніх часів. За своїми якостями вона не поступається маслиновій.

Кунжутна олія - помічний лікувальний засіб.. Масаж з кунжутною олією дуже корисний дітям, особливо малятам до 2 років. Кунжутна олія має кровоспинну, протизапальну, проносну дію, сприяє кровотворенню, корисна для профілактики та лікування атеросклерозу. Її приймають у разі виснаження організму: дорослі - по 1 ст. л., діти - по 1 ч. л. 2-3 рази на день до їди. У суміші (1:1) з лимонною водою (вода, підкислена лимоном) її можна застосовувати зовні, накладаючи на опіки, фурункули і виразки. Якщо до олії додати трохи камфори, кардамону і кориці, то цю суміш можна прикладати до голови у разі мігрені та запаморочення.

Кунжутна олія корисна також у разі запалення легень, сухого кашлю, астми, захворювань серця, печінки, жовчного міхура. Приймають її за підвищеної кислотності шлункового соку, хвороб підшлункової залози, пієлонефриту, нирковокам'яної хвороби, під час шлунково-кишкових кольок. У разі цих хвороб кунжутну олію п'ють по 1 ст. л. тричі на день до їди.

Початок сторінки

Кукурудзяна олія Кукурудзяну олію добувають із зародків стиглого насіння. Цінується вона як джерело вкрай потрібних людині жирних кислот, зокрема лінолевої та ліноленової, за вмістом яких переважає соняшникову. По-друге, надзвичайно багата олія вітаміном Е (в 3-4 рази більше, як у соняшниковій, в 10 разів - як у маслиновій олії). Цей вітамін називають сторожем організму. Молекула вітаміну Е полює на вільних радикалів, які ушкоджують клітини, віддаючи їм 1 електрон, перетворює на нешкідливу речовину, яка вільно виводиться. Якщо врахувати, що кожна клітина близько 10 тис. разів на добу зазнає нападу вільних радикалів, можна оцінити титанічну роботу цього вітаміну і потребу в ньому.

Особливо важливо, що вітамін Е захищає від ушкодження червоні кров'яні кільця, а також сприяє ремонту ушкоджених клітин різних органів. Завдяки наявності вітаміну Е кукурудзяна олія усуває порушення кровообігу, зменшує згортуваність крові, розвиток мікротромбів. Тому кукурудзяну олію вважають профілактичним засобом проти серцево-судинних захворювань, зокрема атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, порушень мозкової діяльності, тромбофлебіту, злоякісних новоутворень, передчасного старіння організму. Слід сказати, що посилюється також сексуальна та дітородна функція і чоловіків, і жінок.

Кукурудзяна олія підвищує скоротливість стінок жовчного міхура, завдяки чому відбувається викид жовчі, поліпшується травлення. Тому в разі захворювань печінки, жовчного міхура, кам’яної хвороби, як і атеросклерозу, внутрішніх кровотеч, гіпертонічної хвороби, з лікувальною метою рекомендують місячний курс лікування кукурудзяною олією - двічі на день по 1 ст. л. перед сніданком та вечерею.

Внаслідок вживання кукурудзяної олії відбувається відновлення слизової оболонки. Тому для лікування виразки шлунка варто скористатися каротиновою кукурудзяною олією. Для цього склянку натертої моркви в невеликій каструльці залити кукурудзяною олією, накрити і поставити на водяну баню. Як тільки олія закипить, вогонь вимкнути, олію охолодити і перецідити через 2 шари марлі. Пити по 1 ч. л. 4 рази на день за півгодини до їди, потримавши в роті перед проковтуванням 3-4 хв. У деяких людей з'являється нудота, яку можна зняти мінеральною водою.

Таке лікування корисне також людям з ослабленим зором, ураженням сітківки ока, адже "ремонту" ока сприятиме поєднана дія вітамінів Е та А.

Окрім того, кукурудзяна олія дуже потрібна для забезпечення нормального стану шкіри. Лущення, сухість, так звані старечі плями - усе це ознака нестачі вітаміну Е. Тому якщо протягом місяця вживати кукурудзяну олію за згаданою схемою, можна позбутися лущення повік та гранульоми країв повік, псоріазних плям, домогтися еластичності шкіри. Щоб оздоровити шкіру голови, позбутися лупи, мати здорове і блискуче волосся, Д. Джарвіс рекомендував нагріти кукурудзяну олію, пальцями втерти її в шкіру голови, тоді вмочити рушник у гарячу воду, викрутити і обгорнути ним голову. Такий масаж зробити 5-6 разів, а тоді вимити голову.

Цінність кукурудзяної олії ще і в тому, що вона змінює лужну реакцію організму на кислу. Тому її рекомендують хворим на астму, мігрень, сінну лихоманку.

Що ж, кукурудзяна олія - корисний лікувальний засіб. Однак лікуванням нею не слід зловживати. Варто проводити місячні лікувальні курси, вживати олію в їжу як присмаку до готових каш, салатів (так краще зберігаються вітаміни), але не цуратися і традиційної для нас соняшникової, а хто може, то і лляної, маслинової, із зародків пшениці олії. Щоб не було: що занадто, то нездорово.

Початок сторінки

Соняшникова олія Соняшникова олія має високі смакові якості й перевершує інші рослинні олії по поживності та засвоюваності. До складу соняшникової олії входять цінні для організму поживні речовини, а також вітаміни груп А, D, Е і F. Перевага рослинних олій над тваринними жирами в тому, що ненасичені жирні кислоти, що входять до складу рослинної олії, беруть участь у якості обов'язкового компонента в створенні клітинних мембран і оболонок нервових волокон. Вони мають властивість виводити холестерин, виявляють нормалізуючу дію на стінки кровоносних посудин, і саме вони - кращі союзники в боротьбі з атеросклерозом, найбільш частою причиною виникнення серцево-судинних захворювань і порушень мозкового кровообігу.

Цілющі властивості соняшникової олії широко використовуються в народній медицині при лікуванні тромбофлебіту, зубному болю, хронічних захворювань шлунка, кишечнику, печінки, легенів. Соняшникова олія використовується у косметичних процедурах, при приготуванні настоянок застосовується у аромотерапії.

Існує два види соняшникової олії: рафінована й нерафінована. Нерафінована олія корисніша й засвоюється краще. Не рекомендується смажити на нерафінованій олії, тому що при високій температурі в ній утворюються токсичні сполуки. При рафінації відбувається видалення барвників, осаду, слизу, що містяться в олії. При заключному процесі - дезодорації - видаляється запах і залишки вищезгаданих речовин. У результаті отримують прозору олію без запаху, придатну для смаження.

Початок сторінки

Льняна олія Льняна олія по своїй біологічній цінності стоїть на першому місці серед харчових олій. У насінні льону міститься 46% вітаміну F, який не синтезується в організмі, а поступає ззовні. До складу льняної олії входять цінні ненасичені кислоти й велика кількість вітамінів А і Е. Льняна олія містить достатню кількість вітамінів і інших біологічно активних речовин, необхідних для здорового харчування.

Льняна олія є "живим продуктом", тому його потрібно оберігати від впливу прямих сонячних променів і високої температури.

Льняна олія - справжній "сажотрус" нашого організму, що попереджає хвороби судин і утворення тромбів. Щоденне вживання льняної олії сприяє профілактиці розвитку серцевих приступів.

Доведена ефективність льняної олії для профілактики раку молочної залози, але, крім цього льняна олія полегшує протікання передменструального синдрому й передменопаузи, поліпшує стан шкіри й волосся, сприяє загоєнню ушкоджених тканин. Олія з насіння льону має пом’якшувальну, протизапальну, обволікаючу, сечогінну, легку проносну та бактерицидну дію. Льняна олія рекомендується при запаленні нирок і сечового міхура, каменях.

Сучасні дослідження показали, що вживання льняної олії в їжу знижує ризик інсульту на 37%. Вживаючи льняну олію можна не боятися таких страшних хвороб, як діабет, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, і багатьох інших. У народній медицині його використовують від глистів, печії, різних виразок.

Аромат льняної олії особливий: так пахне перша весняна трава. Тому саме ця олія ідеально підходить для заправки овочевих салатів і вінегретів. Льняна олія надасть приємного золотавого відтінку здобній випічці, пиріжкам, смаженій картоплі.

До речі, макуха, що залишається після витискання олії, - не тільки прекрасний корм для домашньої худоби й птаства (у військові голодні роки нею харчувалося все населення), але й цінна біологічно - активна добавка до їжі. У льняній макусі знаходиться безліч цінних для організму людини компонентів, і в першу чергу льняна клітковина, що володіє дивними властивостями очищати наш організм від усякого "бруду".

Початок сторінки

Гарбузова олія Про цілющий вплив олії, витисненої з гарбузового насіння, на організм людини відомо з давніх часів. У Середньовіччі маленька пляшечка цієї чудодійної олії коштувала стільки ж, скільки золота каблучка. Продавалась гарбузова олія винятково в аптекарських крамницях. Дотепер у Європі олію з гарбузового насіння називають "чорним золотом". Чорним через темно-коричневий або темно-зелений (майже чорний) колір нерафінованої олії гарбуза.

Якщо говорити про користь гарбузової олії, то переоцінити її властивості неможливо - цю олію називають профілактичною панацеєю. До складу гарбузової олії входять вітаміни A, E, В1, В2, З, Р, F; вона містить ненасичені жири, лінолеву й ліноленову кислоти, багата на жирні кислоти, має унікальний комплекс есенційних фосфоліпідів рослинного походження. Містить велику кількість біологічно активних речовин: каротиноїди, токофероли.

Гарбузова олія поліпшує стан шкіри, виявляє пом'якшуючу і відновлюючу дію. Запобігає втраті вологи. Завдяки наявності вітаміну Е, насичує шкіру вологою й киснем, роблячи її оксамитовою й пружною. Захищає від сонячних опіків і прискорює регенерацію тканин. Добре підходить для догляду за шкірою рук. Успішно використовується й для догляду за сухою, ушкодженою, зрілою шкірою. Гарбузова олія сприяє відновленню й прискоренню росту волосся й нігтів.

Гарбузова олія має антиоксидантну, протизапальну, антисклеротичну й загальнозміцнювальну дію, регулює жировий обмін у печінці і є рослинним гепатопротектором. Під дією компонентів препарату знижується вміст ліпідів плазми крові і якісно міняється їхній склад.

Гарбузову олію застосовують усередину при катарах, запальних процесах у легенях і дихальних шляхах, для зняття болю і печіння при циститі, захворюваннях передміхурової залози.

Гарбузова олія зовнішньо використовується при шкірних захворюваннях. Гарбузова олія чутлива до тепла, тому тримати її краще в щільно закупореній пляшці, у темному прохолодному місці. Взагалі, гарбузову олію не варто піддавати тепловій обробці.

Початок сторінки

Гірчична олія Кілька століть назад ця олія подавалась тільки при царському дворі й називалась "імператорським делікатесом". Останній самодержець Росії, Микола II, віддавав перевагу їй над іншими рослинними оліями. Сьогодні ж, незважаючи на доступність, олія з насіння гірчиці для багатьох залишається екзотикою. Про це можна тільки шкодувати, тому що по своїх дієтичних і гастрономічних властивостях вона значно перевершує популярну в нас соняшникову: тільки одного вітаміну D "імператорський делікатес" містить у півтора рази більше. Взагалі, в гірчичній олії є абсолютно всі жиророзчинні вітаміни. У ній багато вітаміну А, який сприяє росту організму й підвищує імунітет, вітамінів К і Р, які поліпшують міцність й еластичність капілярів, а також міститься загальнозміцнююча речовина – каротин. Крім того, у гірчичній олії є вітамін В6, що відіграє важливу роль в азотистому обміні й процесах синтезу й розпаду амінокислот в організмі.

Багато дієтологів - натуропатів вважають "імператорський делікатес" готовими ліками. Завдяки антисептичним і бактерицидним властивостям ця рослинна олія прекрасно підходить для лікування шлунково-кишкових, серцево-судинних і простудних захворювань. Деякі медики рекомендують своїм пацієнтам у якості профілактичного засобу випивати щоранку натще столову ложку гірчичної олії.

Гірчична олія має специфічний аромат і пікантний смак (абсолютно не гіркий, як думає багато хто) і прекрасно підходить для заправлення салатів, підкреслюючи природний смак овочів. До того ж салати з такою заправкою довше залишаються свіжими. З гірчичною олією будь-яка випічка стає пухкою й довго не черствіє. А приготовані на ній м'ясо й риба мають особливо приємний смак.

Початок сторінки

Конопляна олія Здавна конопляне насіння використовувалося в якості поживної й корисної їжі (у слов'янській традиції – конопляні коржі). Також прадавні слов'янські народи виготовляли й вживали в їжу смачну й дуже популярну в ті часи - конопляну олію, яка має безліч, майже забутих сьогодні, але дуже корисних властивостей.

Ця олія є чудовою альтернативою маслиновій олії. Застосовується вона як високоякісна олія для заправлення салатів і інших холодних і гарячих овочевих блюд, з успіхом використовується при смаженні на сковороді, у маринадах і соусах.
Захімічним складом конопляна олія близька до льняної, але на відміну від неї, вона має тонкий пікантний смак. Конопляна олія, поряд із льняною, зеленими листовими овочами й риб'ячим жиром є одним з деяких продуктів харчування, що містять необхідну нашому організму неактивну форму поліненасиченої жирної кислоти - ОМЕГА-3. Крім безлічі вітамінів, якими так багата конопляна олія, у ній містяться мінерали: цинк, кальцій, залізо, марганець, фосфору, калій і сірка. Цінні насичені кислоти, що є в цій олії, очищають організм від шкідливого холестерину й підвищують імунітет. Крім цього, конопляна олія містить бактерицидні речовини, гліцериди й амінокислоти. Дві важливі жирні кислоти, що містяться в конопляній олії, необхідні людині для росту клітинних мембран. Це ліноленова й альфа-ліноленова кислоти. У нерафінованій конопляній олії є до 60 % ліноленової кислоти. Альфа-ліноленова кислота в основному знаходиться в морських водоростях, у м'ясі ракоподібних і в риб'ячому жирі. Тільки в коноплянім насінні, насінні льону й сої наявні ці кислоти. Потреба в цих, необхідних нашому організму, жирних кислотах може бути задоволена 2-4 чайними ложками конопляної олії в день. Конопляна олія рекомендується: - при лікуванні катарів верхніх дихальних шляхів, астми, хронічних і гострих бронхітах; - при захворюваннях передміхурової залози, статевих органів; - при захворюванні сечового міхура й нирок; - при захворюваннях серця й судин.

Початок сторінки